В центрі художньо-документальної повісті - яскрава особистість українця, козака за вдачею Миколи Гнатовича Ковері - повною мірою знакової, на зламі епох, постаті. Він знав голод 33-го, пройшов війну до Сталінграда і від Сталінграда до Ельби, з тракториста односельці обрали своїм головою колгоспу, яким Коверя керував близько сорока літ. Мав найвищі урядові нагороди, славу, людську пошану. Недарма його мама казала, що він народжений у сорочці.
Та ось прийшла старість...
